Брисюк Ліна

Зародження аргентинського танго розпочалось значно раніше аніж інших стилів та видів хореографії. Завдяки назві ми прекрасно розуміємо що відбулось це саме в Аргентині а не в Іспанії , як вважає більшість людей, так-так пристрасть панує не лише на берегах гарячої Іспанії а й на інших берегах нашої планети, якщо бути точнішими, то вперше почали танцювати аргентинське танго Буенос-Айресі, тут воно і прийняло новий статус, не лише як народного танцю, але й як соціального. Найбільшої популярності досягло в кінці 19 століття, хоча є джерела , які засвідчують що танцювати цей танець почали значно раніше. Якщо вірити місцевим жителям, то по їх розповідям , аргентинське танго не є зовсім аргентинським танцем, в ньому перемішалось декілька народностей. За рахунок того , що Буенос-Айрес – це портове місце, то відповідно і приїжджих в цьому місці було також достатньо, в основному – це були заробітчани із різних куточків світу, які в день працювали в порту а ввечері виходили на вулиці і танцювали ...

Танець – це універсальна мова, яка виходить за межі простору та часу; це спосіб вираження почуттів, які неможливо передати словами. Хоча форми танцю різняться поміж культурами, незмінними залишаються прагнення справжнього танцюриста усвідомити та втілити принципи краси, гармонії та грації за допомогою руху та форми, спонукаючи глядачів у такий спосіб пережити і віднайти саме ці ідеї-образи, приховані всередині кожної людини. Заняття танцями потребує прояву слухових, зорових та кінестетичних здібностей, що полягають не лише в умінні майстерно володіти своїм тілом, але й у естетичному чутті, розумінні простору та інтуїтивній здатності відчувати ритм. Можливо, саме ця здатність поступово об’єднувати різні елементи в єдину художню форму надає танцю унікальну спроможність – поєднувати протилежності. Із власного досвіду професійної артистки балету та слухачки курсу філософії я зазирнула в можливості танцю, аби розкрити основний життєвий принцип – гармонії можна досягти лише тоді, коли ми зда...

      Наше життя подібне танцю. Все це тому, що наш характер тісно переплітається з мовою тіла. Як і в танцях, так і в житті з’являються нові ідеї, плани, а також щось нове, після чого хочеться реалізовувати це в житті. Як сказав Жак д'Амбуаз, танець — це твій пульс, биття твого серця, твоє дихання; це ритм твого життя; це вираження в часі і русі, в щасті, радості, смутку і заздрості…   Танцююча людина вкладає всю свою душу і емоції в рух. Від наших емоцій залежить те, як ми передамо іншим те, що відчуваємо. В житті, на жаль, буває не все так гарно і ритмічно, як в танці. Коли людина втрачає віру, це позначається на її житті й у справах. Тут можна помітити, що в танцях теж таке відбувається, що називають "творчою кризою”. Життя, як кар’єра, має як злети, так і падіння. Потрібно боротися до кінця, адже наше життя надто коротке, щоби зупинятися на півдорозі. Але більшість людей навчилися боротися з цією недугою… Думаю, що у кожної людини є своє натхнення.   Коли т...